Українська Служба

«Morele rozkwitają nocą»: менше страху, більше розуміння

07.03.2024 10:00
Безпілотник Ел нарешті долетів до Польщі. «Morele rozkwitają nocą» — так у перекладі звучить назва повісті Олі Русіної «Абрикоси зацвітають уночі». Польська прем'єра цієї книжки відбулася у лютому 2024 року, видали її «Dwie Siostry», а переклала Йоанна Маєвська-Ґрабовська. Як розповідати про війну так, щоб не травмувати наймолодших читачів? Чи «Абрикоси» дійсно лише для дітей і підлітків? Чи зрозуміє казку про війну польська дитина? Про це, зокрема, розмірковують авторка оригіналу, перекладачка та критикиня Аґнєшка Совінська.
Аудіо
  • «Morele rozkwitają nocą»: менше страху, більше розуміння
Morele rozkwitają nocą (  )
«Morele rozkwitają nocą» (обкладинка польського видання) Dwie Siostry (2024) | промоційні матеріали

Йоанна Маєвська-Ґрабовська (авторка польського перекладу «Абрикосів»): «Коли я вперше взяла у руки цю книжку, я усвідомила, що це буде дуже цікаво, бо, незважаючи на те, що це дитяча література, ця книжка не може мати простого, дитячого, доброго закінчення. Тому що вона про війну, яка ще триває. І мені стало цікаво, як писати для дітей про війну, яка ще не закінчилася».


Оля Русіна (авторка повісті «Абрикоси зацвітають уночі»): «Мені здається, що насправді книги про війну завжди не лише про саму війну, а й про життя, яке продовжується в умовах цієї війни. І про те, як війна дуже непомітно вплітається в оце життя, а водночас воно продовжується. Мені здається, існують точки дотику з читачами, з іноземцями, що не мають, на щастя, того досвіду, який мають зараз українці, але спроможні його зрозуміти. Я взагалі думаю, що велика сила літератури в тому, щоб ми через художні книги отримували той досвід і ті емоції, яких не досвідчували в реальному житті, тому що просто живемо в інших умовах.

Я писала "Абрикоси" про війну на Донбасі з думкою про читачів в інших містах і регіонах України, які не знають, що таке війна. Мені здавалося, що таким чином література може будувати взаєморозуміння і взаємопідтримку. Ми ж бачимо, як дуже-дуже багато речей в житті цих людей, які постраждали від війни, все-таки є нам зрозумілими й близькими, тому що вони для нас спільні.

У 2021 році я писала з думкою про тих читачів, які не живуть на Сході чи в Криму. Так само зараз це можна перенести й на іноземних читачів, які не живуть в Україні. Це розповідь про досвід людей, які живуть в Україні в умовах війни, і, власне, про точки спільності, які ми всі можемо знайти, навіть якщо живемо в різних країнах, говоримо різними мовами».


«Абрикоси зацвітають уночі» — обкладинка оригінального видання | Видавництво Старого Лева (2022) «Абрикоси зацвітають уночі» — обкладинка оригінального видання | Видавництво Старого Лева (2022)

Йоанна Маєвська-Ґрабовська: «Я думаю, що перевага цієї книжки передусім у тому, що там дуже багато розмов. Сюжет фактично спирається на спілкуванні  поміж героями, поміж головним героєм, який є безпілотником та його другим головним героєм, маленьким хлопчиком Устимом, який спілкується зі своїми батьками. І це геть непрості розмови. Вони про смерть, про несправедливість, врешті-решт — це розмови про війну і про всі ці речі, яких нам не хочеться робити, але ми примушені. І думаю, що саме через ці розмови книжка не лише для дітей, але також для дорослих.

Робота над цим перекладом мені подобалася. Саме завдяки поєднанню дитячої мови та дорослих подій, дорослого світу. І зрозуміло, що з одного боку складно було перекладати. Я маю на увазі тут емоційний контекст — ця книжка все ж таки про війну. Події відбуваються 10 років тому. Головному героєві Устимові тоді 8 років. Дорослий читач розуміє, що йому зараз 18. Тож ставимо собі запитання: що з ним зараз?

З другого боку було легко, тому що авторка має особливе вміння огортати читача словами, історіями. Тут окрім головного сюжету є ще декілька внутрішніх казок, внутрішніх історій, які розповідають герої. І в цьому можна сховатися, у цьому можна зануритися і знайти рівновагу.

Сьогодні фактично кожна польська дитина знає як мінімум одну українську дитину. І польські діти зараз мають українських друзів зі школи, українських друзів з подвір'я. І в них зараз є якийсь спільний досвід».



28:18 «Morele rozkwitają nocą»: менше страху, більше розуміння

 


Аґнєшка Совінська (літературна критикиня, двомісячник «Książki. Magazyn do Czytania»): «Коли мені не вистачає слів, я звертаюсь до літератури. Олі Русіної вдалося зробити щось неймовірно складне. Вона ніжно, не травмуючи дитячого читача, дозволяє йому пережити війну, відчути страх, що пронизує все тіло, втрату мікросвіту, який для дитини є цілим світом. Події розгортаються у 2015 році під час російської атаки на Донецьку та Луганську області на сході України. Історія закінчується, чи радше призупиняється, шість років потому. Ми всі знаємо, яким буде продовження. Ще більше дітей, для яких підвал — просто приміщення для банок чи велосипедів, будуть спускатися туди під час обстрілів. Ще більше дітей будуть змушені покинути свої домівки. Ця історія триває, і книга Русіної допомагає не забути її».


Йоанна Маєвська-Ґрабовська: «Ця книжка також надає нам певний механізм, інструмент для самозахисту, який допомагає зрозуміти, віднайтися в цій ситуації. Це зменшує страх, а збільшує розуміння».


Запрошую послухати передачу у звуковому файлі.

Марцін Ґачковський

Володимир Вакуленко-К.: «На коня сів козачок»

29.09.2023 20:00
«Татусева книга» — збірка  веселих, грайливих віршиків, написаних люблячим татом, Володимиром Вакуленком-К, для сина, Віталіка. К. — додаток до прізвища українського письменника, вказує на його рідне село, Капитолівку, що на Ізюмщині. Від березня до вересня 2022 року Капитолівка була окупована російськими військами, тоді ж агресори викрали й вбили письменника. Лишилася пам'ять про нього, його вірші та окупаційний щоденник.«Українсько-польські поетичні діалоги» пропонують вашій увазі чотири вірші Володимира Вакуленка-К. з книжечки «Татусева Книга» – в оригіналі та перекладах польською мовою.

Володимир Рафєєнко: «Перевтілювати біль у слово»

07.02.2024 16:00
Володимир Рафєєнко розповів нам про «світло, котре допомагає рухатись вперед» — потребу писати за будь-яких обставин. Восени 2023 року в письменника з'явилися дві нові книги: роман «Петрикор — запах землі після дощу» та польський переклад антології «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія» за його редакцією

Літературні новини 10.02.2024: Libera et bombarda

11.02.2024 15:00
IN MEMORIAM: Мар'ян Пільот (1936—2024) — один з тих майстрів слова, які вивертають мову навиворіт. Нові книжки: Петро Яценко, «Прес, чорнило, три гармати. Пригоди славного мандрівного друкаря Івана Федоровича». Анонс подій: Перформативне читання п'єси Наталії Уварової «Все буде добре» (Republika Sztuki Tłusta Langusta, Познань, 17, 18 лютого, о 18:00)