Українська Служба

Тувім : «Страшні міщани»

15.09.2023 20:00
Юліан Тувім (1894—1953) — митець широкого діапазону: ніжний лірик, романтик, сміливий експериментатор, співець інтимних людських почуттів, майстер класичної форми вірша, блискучий перекладач. Сьогодні його пам'ятають переважно як автора жартівливих творів для дітей (поему «Локомотив» ви могли послухати в одному з попередніх випусків «Українсько-польських поетичних діалогів») та тонких сатиричних творів, у яких автор кепкує з влади, суспільства та літературного життя.
Аудіо
Julian Tuwim
Julian TuwimFoto: PAP/Stanisław Dąbrowiecki

Julian Tuwim / Юліан Тувім

Mieszkańcy


Straszne mieszkania. W strasznych mieszkaniach

Strasznie mieszkają straszni mieszczanie.

Pleśnią i kopciem pełznie po ścianach

Zgroza zimowa, ciemne konanie.

 

Od rana bełkot. Bełkocą, bredzą,

Że deszcz, że drogo, że to, że tamto.

Trochę pochodzą, trochę posiedzą,

I wszystko widmo. I wszystko fantom.

 

Sprawdzą godzinę, sprawdzą kieszenie,

Krawacik musną, klapy obciągną

I godnym krokiem z mieszkań – na ziemię,

Taką wiadomą, taką okrągłą.

 

I oto idą, zapięci szczelnie,

Patrzą na prawo, patrzą na lewo.

A patrząc – widzą wszystko  o d d z i e l n i e:

Że dom... że Stasiek... że koń... że drzewo...

 

Jak ciasto biorą gazety w palce

I żują, żują na papkę pulchną,

Aż, papierowym wzdęte zakalcem,

Wypchane głowy grubo im puchną.

 

I znowu mówią, że Ford... że kino...

Że Bóg... że Rosja... radio, sport, wojna...

Warstwami rośnie brednia potworna

I w dżungli zdarzeń widmami płyną.

 

Głowę rozdętą i coraz cięższą

Ku wieczorowi ślepo zwieszają.

Pod łóżka włażą, złodzieja węszą,

Łbem o nocniki chłodne trącając.

 

I znowu sprawdzą kieszonki, kwitki,

Spodnie na tyłkach zacerowane,

Własność wielebną, święte nabytki,

Swoje, wyłączne, zapracowane.

 

Potem się modlą: „...od nagłej śmierci...

...od wojny ...głodu ...odpoczywanie”

I zasypiają z mordą na piersi

W strasznych mieszkaniach straszni mieszczanie.

Міщани

 

Приміщення страшні. В приміщеннях страшних

Так страшно містяться страшні міщани.

Повзе по цвілі кіптяві у них

Життя погане в сонному мовчанні.

 

А зранку торохтять, торох-торохи

Про дощ, про дорожнечу, про знайомих.

Походять трохи і посидять трохи,

І все це привиди. І все – фантоми.

 

Годинник та кишені перевірять,

Зав'яжуть галстук, у трюмо поглянуть,

Та й повагом із власної квартири — 

На землю, добре кругло і добре знану.

 

І йтимуть, і запнуті, де треба, і можна.

Зирнуть направо і зирнуть наліво,

А зиркнуть — бачать річ окрему кожну,

Он дім... он Стась... он дерево... он пиво...

 

Беруть газети, наче тісто в пальці,

Жують, жують їх, розім'явши в кашку.

Аж поки з паперового закальця

Розпухне голова набита важко.

 

І знов розмови про війну... про Форда...

Росію... радіо... кіногероїв...

Між джунглями пригод пливе марою

Без краю вирісши, бридня потворна.

 

Не держаться вже голови на в'язях.

Надвечір важчають, як повні бодні.

Полюють злодіїв, під ліжка лазять,

Штовхаючись в урильники холодні.

 

Перевіряють знов свої кишені,

Штани до дір просиджені й зашиті.

Велебну власність, набуття священне,

Своє, зароблене, горбом нажите.

 

А потім моляться: «Від війн... від смерті...

Від голоду...» —  бурмочуть безнастанно,

Та й засинають писком в  груди вперті

В страшних приміщеннях страшні міщани.

 

Переклав  Євген Дороб'язко


Nagłe spojrzenie

 

Ludzie baryły, ludzie zwierzęta,

Żerdzie, przedmioty poprzebierane,

Drewna chodzące, kto was opętał,

Duchy kanciaste, śmiercią nękane?

 

Czego tak łypiesz dziurami w głowie,

Straszny wysoki koniu w krawacie?

Słupie z czupryną, wiechciu włochaty,

Koźle beczący –  skąd przybywacie?

 

Kto wami rusza, o czym mówicie,

Z głębin patrzący, martwi, zaklęci,

Kości, sklecone w ruchome życie,

Widma prastarej, ciemnej pamięci?

 

Wierzbo w surducie, krowo brodata,

Cepie we fraku, duchy skrzypiące,

Z pustych bezmiarów, z mętnego świata

Głucho i głupio do mnie mówiące?

 

Skądżem tu wziął się przy stole z wami,

Stwory diabelskie, graty człowiecze?

– Oczy jak płomień! Ręce jak miecze!

Bijcie szatana egzorcyzmami!

 

Раптовий погляд

 

Люди-звірята, люди-барила,

В людській одежі дивні тіла,

Духи ребристі, що то за сила

Вас одмінила і прокляла?

 

Коню в краватці, чом же так блима

В тебе засмута з дір голови!

Слупе зарослий, віхтю з очима,

Цапе-заїко, звідки це ви?

 

Звідки ваш порух, мовите що ви,

Дивлячись мертво, наче з-під криг,

Кості для руху, збиті основи,

Привиди згадок прапрастарих?

 

Ціпе в камзолі, вільхо в сурдуті,

Пишноборода, лиса вівце,

З безмірів пустки, з тайн каламуті,

Що ви сказати мали на це?

 

Звідки ж я взявся тут поміж вами,

Чортові діти, блудні сичі?

— Очі — проміння, руки — мечі!

Бийте шайтана, бийте без тями!


переклав Дмитро Павличко

 

Poeci tłumnie po kawiarniach zgromadzeni wyrażają swoje zdanie o pewnym tomie wierszy

Autorzy: Zuzanna Ginczanka, Władysław Broniewski, Marian Hemar, Paweł Hertz, Tadeusz Hollender, Andrzej Nowicki, Antoni Słonimski i Julian Tuwim

 

Po pierwsze

złe wiersze

 

Po drugie

za długie

 

Po trzecie

hańba takiemu poecie

 

Po czwarte

nic nie warte

 

Po piąte

pachną Fołksfrontem

 

Po szóste

puste

 

Po siódme

nudne

 

Po ósme

rozpustne

 

Po dziewiąte

czytaliśmy piąte przez dziesiąte

 

Po dziesiąte

vide- dziewiąte

 

Po jedenaste

pisane przez pederastę

 

Po dwunaste do dziewiętnastego

nie czytaliśmy nigdy nic gorszego

 

Po dwudzieste

trącał wiersze pies te.


Поети, зібравшись юрбами в кав'ярнях, обговорюють новий збірник віршів

 

По-перше,

Вірші недовершені,

По-друге,

Все недолуге,

По-третє,

Як у газеті,

По-четверте,

Утерте,

По-п'яте,

Нуднувате,

По-шосте,

Надто просте,

По-сьоме,

Давно знайоме,

По-восьме,

Незносне,

По-дев'яте,

Ми читали через п'яте-десяте,

По-десяте,

Див. по-дев'яте,

По-одинадцяте,

Дурного не переіначите,

По-дванадцяте — дев'ятнадцяте,

Так і ми вмієм квацяти,

По-двадцяте,

Крадене все до цяти.

 

переклав Микола Лукаш

Запрошуємо послухати передачу в звуковому файлі — читають Марцін Ґачковський і Яна Стемпнєвич

МҐ

Юзеф Чехович — «Відповідь війні»

17.03.2023 20:00
Юзеф Чехович — один з найвідоміших польських поетів міжвоєнних років XX ст., авангардист, співробітник літературного відділу Польського радіо, перекладач Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Павла Тичини, Миколи Бажана та інших українських митців. «Українсько польські поетичні діалоги» пропонують Вашій увазі три вірші Чеховича в оригіналі та українських перекладах Наталії Бельченко та Віктора Коптілова. Чехович народився 15 березня 1903 року в Любліні, загинув 9 вересня 1939 року там само, внаслідок бомбардування міста німецькою авіацією. За легендою смерть зустріла поета у перукарському кріслі.

«Локомотив» Юліана Тувіма

02.06.2023 20:00
Вперше «Локомотив» вийшов на літературні рейки 1938 року, неодноразово його перекладали  українською мовою. Це блискучий, багатогранний, складний — особливо для перекладу — вірш, що розважає, вчить і захоплює — дітей та дорослих. В «Українсько-польських поетичних діалогах» оригінал та чудовий переклад Маріанни Кіяновської.

«Коли прийдуть палити дім». Друга світова війна в польській поезії

01.09.2023 20:00
1 вересня 1939 року нацистський Третій Рейх здійснив неспровоковану агресію проти Польщі. Війна з Німеччиною тимчасово звела нанівець політичні та світоглядні розбіжності в польському суспільстві та знайшла своє відображення у польській поезії. Сьогодні в «Українсько-польський поетичних діалогах» кілька прикладів такої творчості. Слухаємо в оригіналі польською та в українських перекладах вірші: Владислава Броневського —  «Примкни багнет» (переклав Дмитро Павличко), Константина Ільдефонса Ґалчинського «Пісня про солдатів з Вестерплятте» (переклав Роман Лубківський) та Юліана Пшибося «Доки ми живем» (також у перекладі Дмитра Павличка).